Людина у пошуках сенсу впрожовж історії людства, мабуть, не перестане ставити собі запитання про виміри власної свободи.
Де межа свободи, вільного вибору і водночас невипадкових випадковостей, Божої волі, Його задуму.
Та й взагалі чи існує свобода людини, якщо Бог призначає, допускає. Якщо Він робить якщо не усе, то ключові рухи у нашому житті?
Ми пам’ятаємо змалку, що Бог дав людині розум і свобідну волю, тобто дозволив вирішувати всі справи так, як нам заманеться. Однак багато життєвих ситуацій супроводжуються різними клішованими висловами, як-от: Бог так хотів, Бог так дав.
Що це означає? А де ж моя свобода. Чи не значитть це, що Бог просто обмежує свободу людини? І, зрештою, людина нікчемна і безвольна?
Ще інше запитання: якщо Бога ми завжди називаємо люблячим Батьком, то чому Він, будучи милосердним і всемогутнім, дивиться на те, що відбувається у моєму житті – біль, втрати, горе, терпіння – і нічого не робить. Де ж Його захист, де Його допомога?
Насправді, якщо би доля існувала, наше християнське уявлення про життя не мало би сенсу. Якщо уже все наперед визначено і написано, то що ми – ляльковий театр? Якби кожному від початку життя було чітко призначено ту чи іншу долю, то це означає, що наші вибори не мають значення, вибрав уже хтось давно за нас.
Свого часу дуже популярним було мистецьке переосмислення ролі Юди Іскаріота, який зрадив Ісуса. Де життя і призначення його трактували у світлі наперед визначеного: адже ж у пророцтвах Старого завіту УЖЕ написано було про те, що сталося.
Та чи наспраді Юда не мав вибору тієї ночі, коли вів Ісусу на страту?
Чи могла Марія відмовитись, коли їй Ангел говорив про Божу волю щодо народження Ісуса від неї. На перший погляд, звісно ні. Адже все було визначено наперед.
Однак як Марія, так і Юда могли вчинити по-іншому. Марія могла налякатись і сказати ні, Юда міз опам’ятатись і не зрадити… Але ж звідки пророки знали все це наперед? Їм було відкрито, очевидно, таке бачення порядку речей, яке має Бог. Це ми, люли, сприймаємо час лінійно. Бог є трансцендентний, понадчасовий, Він бачить всю історію – від початку і до кінця, з усіма людськими вчинками і виборами.
І це значить, що Він абсолютно не втручається у нашу свободу. Саме тому нам іноді здається, що Бог бездіяльний, коли потребуємо вирішити якісь проблеми, коли терпимо. Бог не створював терпіння, болю і горя. Все це прийшло у світ із первородним гріхом. Бог поважає вибір кожного – і того, хто чинить добро, і того, хто чинить зло. Саме тому всі ми разом, залежні одні від одних, так часто отримуємо рани, рани від гріхів своїх або ж гріхів тих людей, що поруч.
Господь – абсолютна Любов. І навіть тоді, коли нам здається, що Він не чує, не робить нічого – Бог неухильно стоїть поруч і допомагає. Інша справа, що ми не завжди здатні побачити і відчути Його пристуність.
Автор: Тетяна Трачук
За матеріалами розмови на дискусійному майданчику “Бог і свобода” під час 2 Студентської молодіжної прощі у Гошеві
